Дитина і здоров'я

ДИТИНА І ЗДОРОВ'Я

     Кожен з батьків, безумовно, прагне, щоб його дитина-виросла не тільки успішною, а й здоровою психічно та фізично. Усі добре знають, що для нормальногопроцесу дорослішання важливе не тільки повноцін­не харчування, вітаміни, загартовування, екологічно чисте середовище, а й спокійна, психологічно здороваатмосфера підтримки в сім'ї. Як же виховувати дитину, щоб вона виросла здоровою і душею, і тілом?

     Не секрет, що 60—80% усіх захворювань (серцево-судинні захворювання, бронхіальна астма, виразка, депресії) психосоматичні, тобто виникають не тільки за несприятливих умов зовнішнього середовища, а й у людей з певними особистісними особливостями.

Якщо дитина бажана, майбутні тато й мама з радістю чекають на її появу, завжди, незалежно від зовнішніх обставин, приймають її такою, якою вона є, щиро люблять і підтримують її, тільки тоді маля матиме спокійний характер, міцні нерви і здорове серце.

Що ж перешкоджає здоровому процесу дорослішання?

Гіперопіка і критика з боку дорослих

     Якщо дорослі надто описуються дитиною, виявляють надмірну вимогливість до її, роблять безліч критичних зауважень, покладають на неї невиправдано великі надії, дитина може стати замкнутою, тривожною, недовірливою, хворобливою.

     Такі батьки не виховують у своїх дітей навички розраховувати на себе, на свої здібності й уміння. Навпаки, вони навіюють своїм дітям, що їхній добробут завжди залежатиме від старших, що батьки, мудріші, вони завжди знають, яке рішення є правильним.

Підсвідомо відчуваючи, що не може відпові­дати тим високим вимогам, які поставили перед ним батьки, організм дитини нерідко «знаходить вихід» у навіяних і реальних захворюваннях.

У такої людини можуть загострюватися хвороби в ситуаціях прийняття життєво важливих рішень, у ситуаціях вибору, оскільки за такого виховання людина не звикла брати на себе відповідальність, діяти самостійно, довіряти своїм почуттям, своєму внутрішньому світу й досвіду.

  Ігнорування дитини і недостатньо уважне ставлення до неї з боку дорослих

     Деякі батьки настільки переймаються своїми проблемами, що звертають увагу на дитину тільки тоді, коли вона скаржиться на біль або нездужання. Неусвідомлено дитина починає зосереджуватися на хворобливих відчуттях, адже тільки якщо вона хвора, вона , може отримати з боку дорослих необхідні їй увагу та підтримку.

     Така батьківська установка призводить до іпохондричного розвитку особистості дитини: об'єктивно здорова дитина дедалі частіше почувається хворою, зосереджує свою увагу на неприємних відчуттях у певному органі, із задоволенням розповідає про те, що її турбує. Це призводить до звуження її   інтересів і контактів з оточенням. Адже інші вияви її особистості (успіхи в школі, спілкування з однолітками) залишаються без уваги з боку дорослих.

                       Психологічне та фізичне насильство з боку дорослих

     У деяких сім'ях існують негласні правила, згідно з якими дітям заборонено відкрито виявляти свої почуття, особливо негативні, обговорювати їхні проблеми, мати свою думку. У таких сім'ях не прийнято, щоб діти заперечува­ли дорослим, відстоювали свої права й інтереси. Коли син або дочка наївно говорять правду, їх за це карають, критикують, принижують, іноді навіть б'ють. Унаслідок придушення почуттів, нагромадження невисловлених образ, злості та інших негативних відчуттів дитина може вирости слабкою, хворобливою, безсилою.

     У міру дорослішання такі діти звикають не брати на себе відповідальність, ігнорувати свої почуття й потреби. Отже, дитина з раннього дитинства не усвідомлено виробляє звичку отримувати бажане, маніпулюючи іншими за допомогою своїх нібито хвороб. Ставши дорос­лою, така людина використовує своє нездужан­ня як ефективний спосіб керувати близькими.      Для таких людей хвороба нерідко стає єдиним способом домогтися свого й утримати біля себе тих, хто може про них подбати.  Від них родичі нерідко можуть почути такі фрази: «Не заперечуй мені, у мене хворе серце», «Ти доведеш мене до інфаркту», «Хіба ти не бачиш, що своїми вчинками ти вкорочуєш мені віку» тощо.

Саме про таких людей Сократ казав: «Якщо хтось шукає здоров'я, запитай його спершу, чи готовий він надалі позбутися всіх причин своєї хвороби, — тільки тоді ти зможеш йому допомогти».

     Яку стратегію виховання вибрати батькам дітей, які часто скаржаться на хворобливі від­чуття, прагнуть пропускати уроки через погане самопочуття, уникають труднощів?

     Дитина не завжди може усвідомлювати свої потреби. Якщо дитина нездужає, дорослі мають розуміти, що це може бути сигналом: можливо, існують проблеми психологічного характеру.

     Важливо не заохочувати в дітей прагнення уникати труднощів через нездужання. Батькам насамперед слід налагодити довірчі взаємини зі своєю дитиною. Намагайтеся у спілкуванні з дитиною бути завжди уважними й добро­зичливими.

    Любіть свою дитину і обов'язково вира­жайте свою любов діями: поглядом, дотиками, вчинками.

     Заохочуйте дитину відкрито виражати свої почуття й думки. Діти охоче розповідають про свої проблеми, якщо відчувають, що батьки щиро й серйозно сприймають їхні труднощі. Якщо ви помітили, що дитина почувається невпевнено у складних для неї ситуаціях, вислухайте її,

поспівчувайте їй, навіть якщо цієї миті ви не маєте готової відповіді або рішення.

     Дозволяйте дитині робити помилки. Кожна дитина може у чомусь завинити. Якщо дитина в-чомусь завинила, критикуйте її дії, а не її саму як особистість.

     Якщо дитину спіткає невдача, проаналізуйте разом з нею причину, можливо, дитина неправиль­но обрала мету або спосіб її досягнення. Дитина має розуміти: її можуть супроводжувати невдачі на шляху до мети, але це не свідчить про її слабкість. Важливо дати зрозуміти дитині, що невдачі нерідко переслідують й інших людей і що вони найчастіше є стимулом до самовдосконалення.

   Виховуйте у своєї дитини адекватну само­оцінку на основі реальних успіхів, Поясніть дитині, що можливості й ресурси в кожної людини не безмежні, допоможіть їй реалізову­вати свої здібності й таланти в тих сферах, що викликають у неї непідробний інтерес. Дайте дитині можливість мати досить вільного часу, заохочуйте її до самостійності.

     Допомагайте дитині задовольняти її потребу у визнанні в тій сфері, що відповідає її здібностям.

Будьте для своїх дітей прикладом любові та поваги до себе.